Вона була святинею, берегинею для козаків. І віднині народ України відзначає в цей день День захисника Вітчизни. Військові традиції не вмирають, доки існує сам народ, доки розвиваються його збройні сили.

Це данина любові та поваги до захисника Батьківщини, свято всіх людей військової справи, доблесті і честі .

Батьківщино, Вітчизно, країно моя!

Де б в житті я не був,

Ти завжди біля мене,зі мною.

Ти – це сонце барвисте, це ліс, це поля.

Я пишаюсь твоєю красою!

Ти – вишневий садок,

Біля хати червона калина.

Ти – це спів солов'я навесні у гаї.

Ти – це пам'ять віків, Батьківщино моя, Україно!

І пісні твої линуть з душі.

Я – твій син, твій нащадок, народ,

Який прагне до волі.

І тривожні часи не зламають ніколи його.

Моя Батьківщина – це предків багато,

Що землю свою стояли за неї до смерті, завзято,

А ворогу не віддали!

У нашім минулім – воля і слава,

У нашім минулім – безсмертні діла.

Цього не вкраде в нас зрада лукава,

Бо кров'ю Вкраїна все це здобула.

У часи далекі й грізні

Лютий ворог не дрімав.

Україну нашу славну

Він повсюди руйнував.

Печеніги і татари,

Шляхта польська навісна…

Незборимою слов'янська

Воля й силонька була.

Боролись предки. З моря і степів

Ворожі хижі орди налітали,

Палили городи та нищили засів,

Та проти них вставала тьма списів.

Мечі із піхов люди витягали.

Спасибі вам за цю тернисту путь,

В труді й на раті ви стояли,

Нікому з нас ніколи не забуть,

І кожному годиться пом'янути

Про ті часи далекі й незабутні,

Коли діди, прославлені в віках,

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

Слайд №3 Князь Святослав

Із чаші Святослава печеніги

Кумис хмільний перед походом п'ють.

Від вуст до вуст – повільно, як у молінні,

Відсьорбують слов'янську нашу суть.

Які ми є, і чому волю нашу

Ніхто іще зігнути не зумів?..

Із черепа по колу ходить чаша

І фосфорично світиться в імлі.

Ковтнути б з неї руської відваги

І мужності, і сили – хоч на час.

І, нахилившись, мов уклін віддати

Тому, хто бачив насмішкуватих вас.

«Своє згубив, шукаючи чужого» –

На денці хана мудрого слова.

Тоді скажіть нам, печеніги, – чому

Ми все ще є, а вас давно нема?

Ординська тьма розвіялась степами,

А кров хіба що в полинах гірчить.

Яка на смак вам слава Святослава,

Які на дотик русичів мечі?

Хто злом до нас – тому воно й віддячиться.

Допоки гідності – допоти й бути нам.

Хай, може, й більше в наших долях

страдництва –

Але від того й страшно ворогам.

Слайд №4 Козацтво

Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю.

Горить вогонь грайливого багаття,

По берегах тумани попливли.

Давайте в день цей пригадаєм, браття,

Якими наші прадіди були.

Не злато цінували, не червінець –

Свободу, вірність, перемоги смак!

Синонімом до слова «українець»

Було і залишається «козак».

Слайд №5 Козацтво

Боролися відважно до загину,

Щоб рідний край піднявся і зацвів.

Тож недарма чужинці Україні

Дали ім’я – Країна Козаків.

Запорозькі козаки!

Є й нам що згадати…

Пісне, душу возвелич.

Ой була в нас ненька-мати,

Запорозька славна Січ.

Пісня «Козацькому роду нема переводу»

Слайд №6 Козацтво

Чорний вус, брова чорнява,

Не судомив руку страх,

І дзвеніла наша слава

На розгонистих вітрах.

Гетьмани й отамани

У думках єдине мали:

Щоб нашу неньку-матір

Вороги не подолали.

Слайд №7 Богдан Хмельницький

Мої полки світи стрясали,

Кресали іскри ого-ого,

Писарчуки універсали

Писали з голосу мого.

Сам Кромвель аж із-за туманів

Мені вітання слав, як брат.

Дрижала Порта отаманів,

Молдова, Крим і Семиград!

Не підкоряв чужих народів,

Пошану шаблею здобув.

І судний грім моїх морських походів

Ще й досі чують Кафа і Стамбул.

Слайд №8 Богдан Хмельницький

Ще наша воля не світала,

Вже знав, для чого я живу.

Ходив із батьком на султана,

Із Сагайдачним на Москву!

Посол з Венеції з’являвся,

Султан турецький слав дари.

Я визволяв, я визволявся!

Я міг сказати правду при самому Богові!

Я віру вивозив з наших без доріж!

Не дався Яну Казиміру.

Я скорше дуба вріжу, ніж

Мене поставлять на коліна.

Мені життя не дороге.

Аби сказала Україна:

– Оце так гетьман! Гетьман же!

Слайд №9 Майдан

Не рік, не два, а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужацької підкови.

Навік народ хотіли загубити,

Та він живе і вічно буде жити!

Не посміє ніхто нас поставити знов на коліна,

Лиш вСЕЛЕНСька любов – наша віра і наша мета.

Одинадцята заповідь – вільна в віках Україна,

Боже сяйво блакиті і мова ланів золота.

Слайд №10 Небесна Сотня

Пам’яті Небесної Сотні

На Майдані шина пахне,

Всі спокійні і сумні,

Україну – захищайте!

Бо день захисника в календарі.

Всі герої – на Майдані!

Хай здоров’я Бог дає!

Оцим людочкам відважним,

Бо це справжні козаки!

Плачуть сім’ї, плаче небо,

Серце ниє і щемить…

Умирати вам не треба,

Бо ще дуже молоді…

Вам зозуленька кувала

Жити довгії роки…

А вас снайпери здолали,

І тепер ви у землі…

Будем вас ми пам’ятати

Кожен день і кожну мить

Будем Божечка просити,

Щоб усіх нас захистить!

Слава Україні!

(Героям Слава!)

Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Але ж душа, душа Героя вічно лине!

До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,

Як і омріяні тобою воля та кохання.

Слайд №11 Свічка

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде «Слава Україні!» над ланами.

Слайд № 12 АТО

І знов Майдан. В Луганську і Донецьку.

Ні, не Майдан – справжнісінька війна!

Знов суть свою ворожу і поганську

Показує москаль, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать,

А тут нових оплакуєм синів.

Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,

Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,

Зривають їх дружини й матері.

«…Присвоїти посмертно…» В домовині

Лежить проміння згаслої зорі…

Слайд № 13 АТО

А блокпости обстрілюють чужинці,

Чиєсь дитя стає мішенню знов…

Іде війна!..Іде війна, вкраїнці!..

Іде війна за смерть – не за любов!

Знов опустились прапори в скорботі,

Усе село прощається з хлоп’ям…

І кожен воїн в 45-й роті

Дав повну волю тим скупим сльозам…

Слайд №14 Солдат в бронежилеті

Ще вчора він діливсь бронежилетом,

Хоч на російській розмовляв пацан…

«Женюсь… женюсь, Серега, этим летом,

Пусть только разобьем бандитський клан…»

…Він повінчався з українським краєм,

З калиною у білому вбранні,

Яка червоні слізоньки втирає

І про любов йому шепоче в сні…

Слайд №15 Відео «Ти солдат України»

Слайд №16 Воїн і дитина

Мені не сумно, не тримаю я образу.

Так, розумію, що я знов солдат.

Можливо, снайпер вб’є мене одразу,

А чи накриє в чистім полі «Град»…

Чи я прийду, чи принесуть додому,

Чи я побачу рідний степ і край…

Я не бажав би це почути вже нікому:

– Будь ласка, тату, тільки не вмирай!

Слайд№17 Герої не вмирають

Слайди 18-24 Фото загиблих земляків

Але хлопців – нема!

І ніколи вже більше не буде,

І їх тисячі більш

Не воскреснуть, не встануть з могил.

Там, на Сході,

Прошивало навиліт їм груди

Й на вустах запікався

Густий і задимлений пил…

Ти прихились до нього, небо!

Ти, земле рідна, обійми,

Та тільки тиснути не треба,

Його ж привезено з війни…

У нього виболене тіло,

На тілі рани – як ножі…

Воно так жить тоді хотіло

На тім на смертнім рубежі!

Землі моєї любі діти,

Чому ж судилося отак

Щоб замість жити, жити, жити

Ви й досі гинете в світах?

Тож вшануємо пам’ять полеглих в АТО хвилиною мовчання

Слайд №25 свічка – звук метронома

Слайд №26 – Чалапчій О.О.

І сняться ноги, знову сняться,

Як пологим берегом іде,

Хлюпа хвилі місяць круторогий,

Над горою світить, ніби вдень.

На дорозі ковдра із пилюки

Пхукає і ноги холодить.

Він спішить і простягає руки.

Він біжить, а, може, вже летить?

Слайд №27 Чалапчій О.О. (з автоматом)

– Де ж це ноги, мамо? Медсанбати,

Сніг операційного стола…

Встати, закричати, розірвати

Болість, що, як вибух, в кров ввійшла.

Як же це приречення збагнути,

Коли душу холод обійма.

Коли пальців хочеться торкнутись

Тих, яких навіки вже нема.

Хто придумав вибух мін чи стогін?

Мов рентгеном світить слово «жить»

…Біля ліжка, втомлена дорогою,

Пара ніг пластмасових лежить.

Слайд №28 - початок розповіді про Чалапчія О.О.

Слайд №29 – під час розповіді

Слова Даші Топольнік - Слайд №30 Принеси мир на мою Україну

Зупинись, прислухайся на мить –

Кричать і мати, і дитина:

– Хай буде мир! Хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

Слайд №31 Матінко Небесна

Тобі,Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

Слайд №32 Боже, храни Україну!

Шануймося, єднаймося та будьмо,

Тримаймося родинного стебла.

Забудьмо чвари і себе не гудьмо.

Доволі нас упало із сідла.

Не даймося обнятися з ганьбою,

Не даймося продатися брехні.

Допоки ми не будемо собою –

Ніколи нам не бути на коні.

Братаймося від серця і до серця,

Із друзями ділімо хліб і сіль.

А хто на нашу душу замахнеться –

Ми вибухнемо гнівом звідусіль.

Шануймося, єднаймося та будьмо,

Тримаймося родинного стебла.

Забудьмо чвари і себе не гудьмо.

Доволі нас терзала воля зла.

Слайд №33 Відео «Молитва за Україну»